Дискримінація – це форма нерівного ставлення до людей на основі певної характеристики або приналежності до групи. У робочому середовищі це серйозна проблема, яка може вплинути не лише на окремих людей, але й на атмосферу на робочому місці та ефективність роботи команд.
Дискримінація на робочому місці може набувати різних форм – від нерівної оплати праці до обмежень у доступі до освіти, переслідувань або виключення з соціального життя колективу. Вона може бути явною, але може бути й дуже прихованою – наприклад, у практиці найму, оцінюванні результатів роботи або рішеннях щодо кар’єрного просування.
Закон про боротьбу з дискримінацією У Словаччині забороняється різне ставлення до людей в однаковій ситуації або однакове ставлення до людей в різних ситуаціях, якщо це призводить до несприятливого становища.
Пряма дискримінація
Найпоширенішою формою прямої дискримінації є ситуація, коли особа перебуває в несприятливому становищі порівняно з іншою особою на підставі захищеної ознаки.
До таких ознак належать, наприклад, стать, вік, раса, етнічне походження, мова, релігія, інвалідність, сексуальна орієнтація, політичні переконання або соціальне походження.
Прикладами прямої дискримінації є ситуації, коли, наприклад, жінці платять менше, ніж чоловікові за однакову роботу, кандидату з інвалідністю відмовляють, незважаючи на кращу кваліфікацію та досвід, або людям з вадами слуху відмовляють у працевлаштуванні через необхідність телефонного зв’язку, хоча це не є обов’язковою умовою для даної посади.
Просте запитання
Щоб розпізнати дискримінацію, достатньо поставити просте запитання: «Чи було б таке саме ставлення, якби людина була іншої статі, віку, раси або не мала інвалідності?» Якщо відповідь «ні», то, ймовірно, це дискримінація.
Однак не будь-яке несправедливе ставлення автоматично є дискримінацією. Відмінності в оплаті праці або ставленні до працівників допустимі, якщо вони мають об’єктивне обґрунтування – наприклад, відмінності в досвіді, кваліфікації або результатах роботи. І навпаки, якщо причина різниці у ставленні пов’язана із захищеною ознакою, це вважається незаконною дискримінацією.
Законодавча база
З законодавчого погляду захист від дискримінації закріплений у Конституції Словацької Республіки, Законі про боротьбу з дискримінацією, Трудовому кодексі та законодавстві Європейського Союзу.
Принцип рівного ставлення застосовується на всіх етапах трудових відносин – від працевлаштування, через умови роботи до припинення трудових відносин.
Що робити, якщо ми стикаємося з дискримінацією?
Розпізнавання дискримінації на робочому місці — це перший крок до того, щоб вміти їй протистояти. Якщо ми відчуваємо, що з нами поводяться несправедливо, важливо знати, що ми маємо право заявити про це.
У разі підозри на дискримінацію можна звернутися до відділу кадрів, представника профспілки, в інспекцію праці до Словацького національного центру з прав людини або до неурядових організацій, які надають юридичні та консультаційні послуги у сфері рівного ставлення.
Створення справедливого та безпечного робочого середовища є відповідальністю всіх нас – як роботодавців, так і працівників. Відкрита розмова про дискримінацію є важливим кроком на шляху до більш інклюзивної та здорової культури праці.
This article was produced as part of the Pathways initiative supported by UNICEF. For more information about the project, please visit UNICEF’s digital one–stop-shop: https://akodobrezesi.sk/ua/pathways
